Рецензії до книги К.В Курашкевича «Вдогін за весною»
Не дорікайте пройденим стежкам
Участник Великої Вітчизняної війни, полковник запасу, заслужений діяч творчих спілок, автор понад двадцяти прозових і поетичних видань Кирило Курашкевич міг би вже й відпочивати й пожинати плоди своїх здобутків. Проте, як кажуть, не старіють ветерани, не знає спокою й автор книжки “Вдогін за весною”, що належить його перу й засвідчує невсипущість таланту людини, котра не мислить життя без творчості.
Нова збірка складається з десяти розділів, що обіймають близко чотирьохсот сторінок, і майже на кожній з них – твір. Ми почали зі статистики, щоб привернути увагу читача до творчої плідності автора. А щодо емоційного впливу на читача, вирізняються, зокрема, поетичні рядки, в яких автор переживає події на фронтах минулої війни. І це закономірно. Сам автор зазначає: “Мене, не раз було, все критики корили, що часто про війну пишу, забуть її немає сили: дві рани в грудях я ношу...”
Приваблюють також вірші-роздуми, любовна та пейзажна лірика К.Курашкевича. В коротких чотиривіршах з розділу “Непізнаний світ” поет передає свій настрій читачеві: бентежний чи упокорений, задумливий чи радісно співучий:
Ніч обгорнула долину
Верби схилились над річкою
Сльози ронила калина
Місяць запалював свічку”.
До творчої манери автора можна віднести такі особливості, як тяжіння до стислого, образного, яскравого слова лірико-мелодійної тональності. Ось, приміром, хвилюючі рядки з вірша під назвою “До слова”, які не потребують коментарів:
Явись мені,
Моє завітне слово.
Із рідних берегів прийди,
Од верб зелених,
Бронзового жита
І своїм духом освяти...
Так само натхненно звучать рядки з розділів “Колообіг думок” або “З вогняної метелиці”, “Вічна загадка” та інших, не обминає автор і віх життя, прагнучи побачити серцем пройдений шлях. Чимало творів К.Курашкевича покладено на музику, деякі з них представлені в окремому розділі книжки під назвою “Перо журавлине” з нотами творів таких відомих композиторів, як М.Дремлюга, Р.Скалецький, Г.Жолуденко, Я.Поляхівський та інші, чиї твори не раз звучали в ефірі.
А завершити цей відгук хочу словами поета з останнього розділу його книжки під назвою “Віхи життя”: “Не кидайте докір пройденим стежкам, не кидайте докір прожитим рокам, що не все збулося – не виніть когось, що не так жилося – винні ми, не хтось!”.
Що не кажіть, а мудрі слова з філософським підтекстом стосуються кожного з нас.
Григорій Вартанов, професор. Літературна Україна, №12 (5048) від 25 березня 2004 року.
Не старіє перо ветерана...
Загальновідомо, що подільська земля щедра на талановитих, творчих людей, зокрема, майстрів письменницького слова. Саме до таких персон належить й Кирило Курашкевич, чия невтомна творчість на ниві художнього слова відома за межами рідної землі. І ще хочеться одразу наголосити на його творчій невсипущості. Досить сказати, що на його письменницькому рахунку понад двадцять видань поетичних і прозових творів, до яких, як свідчить літературна критика, далеко не байдужий український читач, шанувальник справжнього художнього слова , сповненого життєвим досвідом та спостережливістю. Додамо, що авторові, Кирилу Володимировичу Курашкевичу, вже за вісімдесят, а перо його не знає втоми. Яскравим свідченням цього стала нова книга своєрідних поетичних роздумів автора під назвою “Вдогін за весною”, що складається з творів, написаних за останні роки. Переконаний, що читач не залишиться байдужим до авторських роздумів і свідчень, збагатить себе цікавими думками і спостереженнями.
Скажу навіть більше: читаєш поетичні твори автора, й аж ніяк не віриться, що викладені вони людиною похилого віку, - стільки у них молодечого запалу, душевних переживань, співзвучних з переживаннями нашого сучасника, нас з вами, читачу. Доречно буде звернути увагу на публікацію деяких творів Кирила Курашкевича з нотами. Авторами музики є композитори М.Дремлюга, В.Папаїка, Г.Жолуденко, Я.Поляхівський, Р.Скалецький та інші, що засвідчує молодість і колорит поезій.
Але ми трохи випередили виклад нашої скромної рецензії. Варто сказати про те, що автор зумів уміло впорядкувати своє видання. Воно має кілька розділів, кожен з них складений з творів, що мають свій стиль, свої спостереження, свої роздуми і тематику, а відтак і своє художнє забарвлення, що засвідчує творчу розмаїтість поетичної палітри досвідченого поета. Читачеві легко переконатися у цьому, орієнтуючись на позначені розділи видання. Їх близько десяти, і кожний має свою тематичну і жанрову спрямованість. Для прикладу наведемо кілька з них: “Колообіг думок”, “Завітне слово”, “Непізнаний світ”, “Віхи життя”, “З вогняної метелиці”, та інші. Звичайно, у поетичних рядках йдеться і про любов, і про війну, і про творчість, і про авторське бачення світу, подій, що в ньому відбуваються. Прикметно, що К.Курашкевич ніде не повторюється, шукає і знаходить оригінальні засоби передачі думок і вражень, аби вплинути на читача своїми переживаннями та світосприйняттям. Влучно відбито це у авторських рядках, якими відкривається книга: “Надія, віра і любов плетуть свої нам перевесла, і молодіємо ми знов, і біжимо за веснами”...
А хіба можна не назвати знаменитого твору автора “Балада про безсмертя”, що увійшов до шкільних підручників з літератури?
Взагалі, слово поета образне, до того ж, не запозичене, а своє. Твори лаконічні, без зайвих слів і тлумачень, скупі рядки сприяють створенню повнокровного образу, що викликає певні почуття і переживання у читача. Автор уникає повторень як сюжетних, так й лінгвістичних, не вдається до гасел і закликів. Теми війни і миру залишаються головними у його творчості, вони мають свою художню забарвленість.
Опубліковані в книзі твори засвідчують, що, перефразовуючи слова відомої пісні, не старіють душею поети-ветерани, а творча ліра їхня звучить впевнено, емоційно, на високому патріотичному регістрі.
"Культура і життя" 25 лютого 2004 г.
