Петро КОЗИР
генерал-майор юстиції у відставціпомічник Міністра оборони України з юридичних питань
член редакційної ради
Порядок призначення та проведення службового розслідування
Наказом Міністра оборони України від 15 березня 2004 року № 82, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 30 березня 2004 р. за № 385/8984, затверджено Інструкцію про прорядок проведення службового рослідування у Збройних Силах України.На підставі аналізу практики проведення службових розслідувань пропонуємо деякі окремі поради щодо практичного застосування вимог Інструкції (текст якої наведено на стор. 5-6).
Інструкція визначає, у якому випадку проводиться службове розслідування, хто і яким чином його призначає, терміни та порядок проведення, предмет розслідування і порядок оформлення та реалізації його результатів. Ігнорування цих вимог може призвести до порушення прав військовослужбовця або унеможливить прийняття рішення про відповідальність правопорушника.
Інформація про правопорушення може надійти від чергової служби, з доповіді військовослужбовців чи інших осіб і т.п. Крім того, джерелом інформації також можуть бути повідом-лення засобів масової інформації та правоохоронних органів, письмові звернення військовослужбовців, членів їх сімей, інших громадян. У цьому разі про результати розслідування та про вжиті заходи необхідно письмово повідомити той орган чи особу, яка надала інформацію. Це попередить повторні звернення.
У наказі про призначення службового розслідування має бути вказано, кому, у який термін і за яким фактом необхідно провести службове розслідування. Як правило, проведення службового розслідування доручається одному із найдосвідченіших офіцерів або прапорщиків (мічманів), залежно від особи, стосовно якої призначено службове розслідування, та від складності досліджуваного питання. Розслідування не може бути доручено прапорщику щодо офіцерів, а молодшим офіцерам – щодо старших офіцерів. Для забезпечення повноти та об’єктивності, виключення упередженості розслідування доручається особі, яка не є підлеглою правопорушника та яка не зацікавлена у наслідках розслідування.
Не можна ототожнювати службове розслідування з дізнанням. Службове розслідування – це адміністративна діяльність командира, а сама процедура його проведення регламентується Інструкцією.
Дізнання – це процесуальне поняття. Воно порушується командиром, як органом дізнання, провадження його доручається дізнавачам і регулюється вимогами Кримінально-процесуального кодексу України та Інструкцією про проведення дізнання у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 20.08.1995 року № 235. Зокрема, рішення про порушення дізнання може бути прийняте на підставі матеріалів службового розслідування, якщо вони містять інформацію про ознаки злочину.
Отримавши наказ командира про проведення службового розслідування, особа, якій доручено його виконання, вивчає первинні матеріали щодо порушення, стосовно якого призначено розслідування, нормативно-правову базу, яка регулює порушені правовідносини (закони, статути, накази, інструкції, посадові обов’язки правопорушника тощо). На цій стадії визначається об’єкт дослідження, тобто, ким і які норми порушено та які спричинено наслідки чи які могли бути спричинені.
На підставі цих матеріалів складається план службового розслідування. До плану включаються дії, заходи, які б надали можливість зібрати докази вини (або відсутність такої) конкретної особи у скоєнні правопорушення, виявити інших осіб, причетних до нього, встановити причинний зв’язок між протиправними діями та спричиненими наслідками чи які могли бути спричинені, дослідити причини та умови, які сприяли скоєнню правопорушення. Як правило, планом передбачається, які і де документи чи їх копії необхідно отримати, які і кому необхідно направити запити, а також заходи оціночного характеру (визначення тяжкості тілесних ушкоджень, визначення розмірів матеріальних збитків тощо). У плані зазначаються особи, від яких необхідно отримати письмове пояснення.
Особливе значення має процес отримання письмового пояснення. Як свідчить практика, цей захід являє собою найбільшу складність у виконанні.
По-перше, братися до отримання письмових пояснень слід лише після ретельного вивчення всіх зібраних документів щодо досліджуваної проблеми. На цій стадії особа, яка проводить службове розслідування, повинна чітко знати предмет дослідження.
По-друге, до отримання письмових пояснень необхідно письмово скласти перелік питань, які необхідно задати опитуваному. При цьому питання повинні формулюватися максимально конкретно і стосуватися виключно предмета розслідування. Разом з тим, питання не повинні містити підказки на відповіді, мають бути неупередженими і не ображати честь та гідність будь-якої особи.
Письмове пояснення може бути у вигляді вільного викладення або у вигляді «питання – відповідь». Виходячи з практичного досвіду, доцільніше використовувати другий метод, тобто форму «питання – відповідь». Саме такий метод забезпечує отримання конкретної інформації щодо досліджуваної проблеми.
Письмове пояснення складається на ім’я тієї особи, яка призначила службове розслідування. Після слова «Пояснення», на початку наступного рядка вказується дата, а в кінці цього ж рядка – місце опитування (наприклад: м.Одеса, або в/ч А 0000). Далі до текстової частини на правій частині аркуша викладається інформація про опитуваного, тобто вказуються військове звання, прізвище, ім’я та по батькові, посада, яку він обіймає, і з якого часу, день, місяць, рік та місце народження. Потім викладається зміст пояснення, який опитуваний може викладати власноручно або з його слів може записувати особа, яка проводить розслідування.
Після закінчення пояснення опитуваний особисто читає записаний текст і ставить свій підпис у кінці кожної сторінки, а в кінці на останній сторінці власноручно пише: «Пояснення мною прочитане, доповнень, змін та зауважень не маю (або маю такі-то)» і ставить підпис. У разі наявності доповнень, змін та зауважень опитуваний викладає їх власноручно або за його згодою це виконує особа, що проводить розслідування. Після внесення письмових доповнень (у разі їх наявності) опитуваний ставить підпис, а особа, що проводить розслідування, записує: «Пояснення отримав», вказує військове звання та ставить підпис.
У разі, коли особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, відмовляється надавати письмове пояснення, доцільно у присутності двох свідків оголосити йому питання і ще раз запропонувати надати на них письмове пояснення. Якщо ця пропозиція відхилена, необхідно скласти довідку на ім’я тієї службової особи, яка призначила розслідування. У довідці зазначити, що опитуваному (військове звання, прізвище та ініціали) у присутності свідків (військові звання, прізвища та ініціали) оголошені питання (додаються до довідки або перелічуються), на які запропоновано надати письмове пояснення. Від відповіді на поставлені питання такий-то відмовився. Зазначаються військові звання та підписи особи, що проводить розслідування, та свідків.
Після завершення службового розслідування особа, якій доручалося його проведення, підшиває зібрані матеріали, нумерує аркуші та складає опис підшитих документів, який також підшивається попереду всіх матеріалів.
На підставі матеріалів на ім’я службової особи, яка призначила розслідування, складається акт службового розслідування. Структуру та зміст акта викладено у розділі 4 Інструкції.
Отримавши акт, службова особа, яка призначила розслідування, повинна розглянути його у 10-денний термін. У разі необхідності вирішення, на підставі матеріалів службового розслідування, питання про дисциплінарну відповідальність винних, рішення про накладення дисциплінарного стягнення має бути прийнято протягом місяця з дня закінчення службового розслідування. Такий термін визначений Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, і його необхідно неухильно дотримуватися. При цьому днем закінчення службового розслідування вважається день подання акта розслідування на розгляд службовій особі, яка його призначила.
Порушення встановленого терміну може стати підставою для скасування у судовому порядку наказу про накладення дисциплінарного стягнення.
